25.021871 -1.09.1913
Леся Українка - українська поетеса і громадська діячка є однією з тих постатей, чий спадок належить до вершинних надбань національної культури. Мати - відома українська письменниця Олена Пчілка, батько - Петро Антонович Косач, юрист. У місті Новограді-Волинському працював головою з’їзду мирових посередників. Дитячі роки поетеси пройшли на Волині. Вона народилася в Новограді-Волинському, де прожила вісім років. В 1897 році сім’я переїздить до Луцька.
Проживаючи в Новограді-Волинському, мати Ольга Петрівна Косач відвозить маленьку Лесю до с. Жабриця з добрим наміром пізнати красу природи Волині, де маленька Леся знайомиться з побутом і звичаями українського села, піснями і казками, красою Полісся. Через тяжку хворобу, яка спіткала Лесю на десятому році життя (хворіла на туберкульоз), вона вчилася дома. Навчилася читати в чотири роки, п’ять - грати на фортепіано, в шість - писати. Здобула глибоку і різносторонню освіту. Знала дев’ять іноземних мов, захоплювалась музикою, малюванням. У 19 років написала для молодших сестер «Стародавню історію східних народів», знала вітчизняну і світову літературу, історію філософії і новітні досягнення наукового розвитку.
В літературу увійшла в ранні роки. На дев’ятому році життя написала вірш «Надія».Друкуватись почала в 1884 році у Львові в журналах «Зоря» (вірш «Конвалія», «Сафо»). Плідно працювала в різних журналах і галузях літератури як поет, драматург, прозаїк, перекладач, публіцист, літературний критик, фольклорист. Перша збірка віршів - «На крилах пісень» - 1893 рік, згодом вийшли збірки «Думи і мрії» - 1899, «Відгуки» - 1902.
З 13 років Леся Українка працювала в галузі перекладу. Перекладала твори М.Гоголя, І.Тургенєва, Г. Гейне, Г.Гауптмана, В.Гюго, Дж. Байрона, М.Міцкевича, М.Конопніцької, С.Надсона, А.Негрі, М.Метерлінка, Гомера, індійський епос та інші.
У 1900-1901 роках співпрацювала з петербурзьким журналом «Жизнь», для якого написала ряд літературно-критичних статей - «Два напрями в новітній італійський літературі», «Малоруські письменники на Буковині», «Замітки про нову польську літературу», «Новітня суспільна драма».
У 900-ті роки Леся Українка працювала переважно в жанрі драматургії. За короткий відносно період (1896-1913) написала понад 20 драматичних творів, які стали новим явищем в історії української драматургії. Вершиною творчості Лесі Українки є драма-феєрія «Лісова пісня». Це діамантовий вінець у творчості поетеси. Драма написана за мотивами спогадів дитинства, де відтворено природу Волині, зокрема с.Жабориці Зв‘ягельського повіту (нині заріччя Баранівського району).
Драма «Лісова пісня» утверджує мрію, високі почуття, перемогу краси життя над бездуховністю. Вперше в українській літературі як застереження тут прозву чала тема: людина і природа.
Тяжкий стан здоров’я змушував Лесю Українку лікуватися на курортах Криму, Буковини, Німеччини, Італії, Єгипту, Швейцарії, Болгарії. Це сприяло широкому світобаченню, утвердженню інтернаціональних ідей Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка. Головними особливостями світогляду Лесі Українки були матеріалістичне розв’язання основного питання філософії, діалектичний метод, визнання необмежених пізнавальних можливостей людського розуму і дійового значення передових ідей, історичний оптимізм.
В своїх публіцистичних працях, у багатьох поетичних творах Леся Українка висвітлює такі питання, як рушійні сили суспільства, загальні закономірності історичного процесу. Творчість Лесі Українки є видатним явищем не тільки української, а й усієї світової культури. Драматичні твори Лесі Українки ставлять на сценах театрів нашої та інших країн. Багато її поезії покладено на музику. Твори поетеси перекладено на 23 мови народів світу.
Відкрито музеї в м. Новограді-Волинському, с. Колодязному, Луцькому державному університеті, який носить ім’я Лесі Українки, Києві, Сурамі.
Споруджено пам’ятники в Новограді-Волинському, Колодяжному, Луцьку, Києві, Сурамі, Батумі, Ялті, Саскатуні (Канада).
Образ Лесі Українки втілено в творах українських письменників радянської доби: «Сподіватись» Ю. Щербака, кінематографії: «Іду до тебе», сценарій І. Драча.
У 1972 році встановлено республіканську літературну премію ім.. Лесі Українки, яка присуджується за кращі твори для дітей та юнацтва.
В Житомирі і Новограді-Волинському іменем поетеси названо вулицю. А в Новограді-Волинському імя Лесі Українки присвоєно бібліотеці, учбовому закладу - гімназії, центральному майдану міста.
Щорічно, в день народження Лесі Українки, 25 лютого, в музеї проводиться традиційна літературно-музична плеяда паростків Лесиного краю. З року відкриття пам’ятника поетесі (1987), на батьківщині, у м. Новограді-Волинському проводиться літературно-мистецьке свято "Лесині джерела», яке набуло статусу міжнародного.
