Криївка – родзинка „Оазису М”
Ідея будівництва криївки народилася ще два роки тому. Поштовхом послужила пропозиція із Секретаріату Президента України На облаштування своєрідного укриття під землею (в таких у 1941-1944 роках жили бійці Української повстанської армії) було передбачено виділення коштів із держбюджету. Проте дотримання необхідних формальних умовностей перетворювало процес на не зовсім зручну схему співпраці. Тому,розповідає директор „Оазису М” Микола Савчук, вирішили втілити ідею в життя без використання державних коштів. Так значно скоріше й простіше. Що із цього вийшло і як виглядали колишні повстанські криївки, можна побачити, побувавши в „Оазисі М” . Проте, зауважу, без допомоги працівників закладу знайти схрон практично неможливо. Це додає інтриги та макксимально відтворює умови побудови й маскування подібних криївок.
Вхід у криївку ретельно замаскований складеними дровами. За ними – потаємні двері, прор які ніхто відразу й не здогадується. Через невеличкий, змащений глиною коридор проходимо всередину криївки. Тут дві кімнати. В одній із них – пара колишніх двоярусних ліжок, тумба, стіл з лавками. В іншій бачимо ікони, зразки одягу часів війни, зброю, посуд, друкарську машинку. На столі лежить пожовтілий від часу примірник газети „Волинь” Уласа Самчука, датований 1942 роком. Замість світильників у схроні каганці. Опалюється криївка звичаййною грубою, вимощеною глиною.
Є всередині криївки колодязь глибиною 5 метрів, який може слугувати запасним виходом. Тут застосовано просту схему повітропроводів, підведених до поверхні. Зовні люки прикриті мохом. Криївка оточена густим лісом, а зверху накрита двома метрами землі. Поблизу неї невеличке озерце.
На урочисте відкриття криївки до „Оазису” прибули голова облдержадміністрації Віктор Матчук, голова райдержадміністрації Василь Харковець, голови інших райдержадміністрацій області. Серед почесних гостей були й запрошені ветерани визвольного руху- голова Товариства полтв’язнів та репресованих Костопільського району Влас Жданюк, його побратими Борис Андрійчук, Борис Голофриш. Перебуваючи в криївці, згадуючи пережите, вони не стримували сліз.
Надзвичайну реалістичність першої на Рівненщині криївки-музею відзначив Віктор Матчук. «Я спілкувався з людьми, які бачили багато криївок. Вони кажуть, що порівняно з іншими криївками в Бабині набагато краща й дуже схожа на ті, що Були в 1940-50-ті роки. Тим більше, що зброя, яка там демонструється, викопана зовсім недалеко від села й уже тепер призведена до не бойового стану», - зауважив Віктор Йосипович. Також він наголосив на тому, що будівництво криївки відбувалося виключно за приватні кошти. «Сюди не вкладено жодної бюджетної копійки», - зауважив голова ОДА.
Дійсно, як розповідає директор «Оазису М» Микола Савчук, на будівництво криївки витрачено близько 100 тис. грн. Над її спорудженням упродовж двох місяців працювали четверо чоловіків. Неподалік від місця, де на разі збудовано криївку, в часи війни булла справжня. Під час розкопок там навіть знайшли зброю, яка зараз слугує музейними експонатами.
«На території Рівненської області колись було багато криївок. До наших днів не збереглась жодна. Часто до нас заїжджаютьлюди зі сходу країни. Спілкуючись із ними, розумієш, що стереотипно Захід і дотепер асоціюється там із бандерівцями та певно небезпекою. Аби показати реальні умови проживання вояків УПА в ті далекі часи, ми й зайнялися побудовою криївки. Тепер гості нашого закладу матимуть можливість на власні очі побачити живу частинку історії», - ділиться роздумами Микола Савчук.
Задоволена проробленою роботою й власниця ресторану «Оазис М» Лариса Цупрук: «Тривалий час історія боротььби українського народу за волю й свободу замовчувалась. Сьогодні правду вже ніхто не приховує. Ми вирішили зробити добре діло й на території нашого комплексу відтворити частинку цієї історії – для майбутніх поколінь і для тих, хто боровся за незалежність України».
Наступна повстанська криївка, зі слів голови Рівненської ОДА, з’явиться на території обласного краєзнавчого музею. Але це вже буде справжній музейний комплекс, збудований за бюджетні кошти.
Ірина ПОВАР.
ДО СЛОВА. Свій внесок в облаштування криївки в Бабині зробила й редакція нашої газети. Вона наддала обширну історичну довідку про становлення та подальший розвиток повстанського руху на Гощанщині.